Омельницька сільська територіальна громада

Вулиця Тараса Тацяка -  Тацяк Тарас Васильович - народився 9 липня 1980 року у м. Надвірна, Надвірнянського району Івано-Франківської області. Коли Тарасу виповнилося 4 роки, родина переїхала до мальовничого села Омельник. Тарас ріс у дружній та люблячій родині, де вчили любові, щирості, відповідальності та працелюбності.
В 1986 році пішов до першого класу Омельницької школи. Закінчивши 9 класів в 1995 році, Тарас вступив до 19-го училища м. Кременчук, де опанував професію зварювальника. Після закінчення закладу влаштувався до будівельної організації «Лада». З 1998 по 2000 рік Тарас Васильович виконував свій конституційний обов'язок, несучи строкову службу в Романівському (колишньому Дзержинському) районі Житомирської області.
Повернувшись з армії, продовжив працювати в компанії «Лада», останнім місцем роботи було ПАТ «Кременчуцьке спеціалізоване управління 17». В 2015 році Тарас Васильович був удостоєний високої нагороди – орден «За особливі заслуги перед Омельницькою територіальною громадою». Адже активна громадська позиція, відповідальність за громаду, в якій мешкав, захоплювала. Активний учасник художньої самодіяльності культурно-спортивного комплексу «Дивограй» (актор самодіяльного народного театру), член громадського формування «Омельницька сотня». Справжній сильнодухий незламний козак з патріотичними поглядами та щирою любов’ю до неньки-України. Змалечку цікавився історією рідного краю, володів такими фактами, що таким знанням позаздрив би будь- який історик. 7 березня 2023 року був призваний до лав Збройних сил України, проходив навчання по залученню до зони бойових дій спочатку в Чернігівській області, потім - направлений на Житомирщину.
Мав великі плани на життя: хороший господар, турботливий брат та вірний друг. 
9 липня Тарас Васильович разом з однополчанами потрапив у Харківську область. Тарас загинув 31 липня біля населеного пункту с. Новоселівське Луганської області під час бою, де до останньої хвилини життя самовіддано захищав країну, її незалежність, свободу і суверенітет.
43 роки, як мало прожив він на Землі. Та прожив, як справжній українець, добрий син своїх батьків, вірний друг та хороший товариш. І загинув, як воїн-захисник – на полі бою.