Омельницька сільська територіальна громада

Омельник — село в Україні, у Кременчуцькому районі Полтавської області.

Село Омельник розташоване на правому березі річки Псел (через село також протікає річка Омельничок), вище за течією на відстані 2 км розташоване село Гуньки, нижче за течією на відстані 3 км — село Федоренки, на протилежному березі — село Запсілля.

Село є адміністративним центром Омельницької сільської ради, до якої також входять села: Варакути, Литвиненки, Пустовіти і Федоренки.

Існує декілька версій походження назви села. За однією - назву селу дала річка Омельничок. За другою версією, назва походить від імені козака Омелька, який ще в козацькі часи оселився в цій місцевості. За третьою версією вважається, що первісно назва звучала як Емінлік, тобто територія, що належала якомусь еміну (так кримські татари називали управителів). Потім, трансформуючись, стала звучати як Оминлик, пізніше — Омильник, ще далі — Омельник.

Назва гідроніма Омельник, як вважається, походить від назви напівпаразитичної рослини омели, що росте на берегах цієї річки.

   Старовинний герб Омельника

Датою заснування села вважається 1630 рік. Власне, досі відома лише згадка 1633-1634 років про дане поселення, як вже існуюче (звідси походив козак Пальчик, ймовірно з роду остерських бояр Пальчиків). У 1638 році Омельник постраждав від повстанців Я. Острянина. Цього ж року королівський привілей на Омельник отримав Станіслав Гурський, військовий клієнт великого коронного гетьмана С. Конєцпольського. Але надовго він не затримався, бо у 1644 році черкаський староста і польний гетьман коронний Миколай Потоцький віддав Омельник серед інших старостинських маєтностей в оренду своєму родичу Адаму Казановському.

Містечко Омельник показано на картах XVII сторіччя в нижній течії річки Псла при впадінні в неї річки Омельничок. Також відомо, що в цей час Омельник був укріплений земляною фортецею і був значним селищем.

В 1648 році містечко Омельник стає адміністративним центром новоствореної Омельницької сотні, що входила до складу Чигиринського полку, в якому перебувала вперше від 1648 до 1661 року. До складу Омельницької сотні входять такі населені пункти, як слобода Демидівка, село Ламана; містечко Манжелія. За «Реєстром» у жовтні 1649 року сотня налічувала 189 козаків.

Протягом 1661-1663 років Омельницька сотня входила до Кременчуцького полку, а в 1663-1667 роках — знову до Чигиринського. За Андрусівським перемир'ям 1667 року мала увійти до Полтавського полку, але фактично продовжувала належати до вілаєта П. Дорошенка. Остаточно відійшла до Лівобережжя після капітуляції П. Дорошенка і була включена до Миргородського полку, у складі якого перебувала до 1775 року, коли після ліквідації Січі указом Катерини II сотня була розформована, а її територія включена до складу Кременчуцького повіту Новоросійської губернії з центром у Кременчуці. Найпомітнішим старшинським родом Омельницької сотні були Остроградські.

На початку XX сторіччя населення містечка Омельник становило близько 2500 жителів. У містечку були 2 православні церкви, єврейський молитовний будинок, крамниці, 3 ярмарки, 2 маслоробні.